За часів Гетьманщини і Запорозької Січі школа була в кожному містечку, майже в кожному селі на Україні. Більшість людей були грамотними, уміли читати, писати і рахувати, а здібніші вчилися в колегіумах і Києво-Могилянській Академії – єдиній вищій школі в східнослов’янському світі.

Після ліквідації Гетьманату і розгрому Запорозької Січі Катериною ІІ шкільництво в Україні було зруйноване і відновлюватись почало лише на початку 60-их років ХІХ ст., але вже не як українське національне, а як імперське з російською мовою викладання для україномовного населення.

Коли у 1837р. власник Тальнівського маєтку граф П.П.Шувалов просив дозволу в святого Синоду відкрити в містечку Тальному двокласну школу, Синод не дозволив.

/Files/images/storya/школа в минулому.pngІ тільки в 1860 р., коли царський уряд зрозумів, що реформи неминучі, в Тальному було відкрито церковнопарафіяльну школу, яка і є початком Тальнівської школи №1. Нею опікувалася родина Шувалових так, як і двокласним міським початковим училищем, яке прийшло їй на зміну в 1878 р. На утримання училища кошти надавала графиня Софія Шувалова, чоловік якої вважався почесним куратором училища.

Двокласні початкові училища – це школи з 5 і 6-річним строком навчання. Обов’язковими навчальними предметами в них були Закон Божий, російська мова, арифметика, географія, історія, природознавство і креслення. Навчалися в ньому діти заможних селян, торговців, службовців.

Як вказує наш місцевий історик і краєзнавець Михайло Дігтяренко у книзі «З історії землі Тальнівської»: «1 липня 1908 р. на базі двокласного відкрито міністерське чотирикласне училище, розраховане на навчання дітей дрібної міської буржуазії, службовців і чиновників». З 1915 р. училищем опікувалося земство, бо царський уряд відмовився фінансувати такі заклади. Це вже була земська школа, що розміщувалася у 3-х приміщеннях, де зараз знаходяться СЮТ, податкова адміністрація та РБДЮ.

Декретом радянської влади в 1920 р. училище було перетворене в єдину початкову трудову школу, яка невдовзі стала семирічкою.

Такі ж процеси в розвитку школи проходили й по селах району, де вслід за Тальнівської школою з відставанням на 1-2 роки йшли Онопріївська, Романівська, Мошурівська, Павлівська-І школи.

Згідно з урядовою постановою з 1934р. в Тальнівській школі №1 було введено навчання в обсязі середньої школи.

Свій перший випуск (18 учнів) школа зробила в 1937р. (всього 5 випусків до війни). Випуски десятих класів відновилися лише після війни.


Найперше ім’я директора школи, яке дійшло до нас з кінця 20-их – початку 30-их років – Радько. Жива пам’ять не зберегла імені й по батькові цього директора. Потім був Панца Олекса Андрійович.

/Files/images/storya/герліц.pngУ 1934 -37 р.р. директором школи був німець за походженням Герліц Володимир Федорович (а насправді Вольдемар Фердинандович), при якому школа і стала середньою.

Потім був Кравченко Яків Еммануїлович. Викладав російську мову і літературу. Помер у Тальному в 60-х роках.

Перед війною останнім директором школи був Куценко Михайло Варфоломійович. Він загинув у перші дні війни у Зеленій Брамі. Був тяжко поранений, переплив Синюху, дійшов до сільської хати і помер на порозі.

У березні 1944 р. район був звільнений від німецьких окупантів. А вже у квітні того ж року школа відчинила двері. Директором була призначена Красицька Тамара Порфирівна, біолог, яка восени виїхала з Тального. Саме їй належить заслуга відбудови школи, яка під час війни частково була зруйнована (не було даху, упала стеля, вистояли тільки міцні цегляні стіни). Школу відбудовував педагогічний колектив, батьки і учні.

З вересня 1944 року школу приймає Олександр Петрович Коровін, історик, і працює по 1947 рік.

У 1946 – 1948 р.р. директором був Петро Трохимович Олефіров, історик;

у 1948 – 1949 р.р. – Григорій Минович Лошаков, хімік;

у 1949 – 1951 р.р. – Нель Йосипович Блейвас, історик;

у 1951 – 1959 р.р. – Степан Романович Маляренко, історик.

З 1959 по 1975 рік школу очолювала Ганна Василівна Маринченко, історик. Нині вона проживає в Одесі. Під її керівництвом на початку 70-их років школу було добудовано і реконструйовано: споруджено другий поверх з класами і спортзалом над нижнім приміщенням (тепер дитяча спортивна школа), котельню, гуртожиток.

/Files/images/storya/дунаєнко.png/Files/images/storya/в новому приміщенні.pngУ 1975 році директором школи призначається молодий енергійний педагог - Микола Григорович Дунаєнко, історик. Склалося так, що директором першої школи він був двічі: з 1975 по 1979 р. і з 1980 по 1981 р. У 1978 році, під час спорудження нової школи, М.Г.Дунаєнко був направлений директором Тальнівської восьмирічної школи №3 для того, щоб займатися завершенням будівництва. З введенням у дію нового приміщення він очолює великий педагогічний колектив, в який влилися учителі шкіл №1, №2, №3. Нова школа відкрилась у 1980 році. Налічувала 1027 учнів.

Спорудили її будівельники Тальнівської пересувної механізованої колони 233 (начальник Горященко Олексій Іванович, виконроб Гоняний Михайло Іванович) з активною допомогою трудящих району. Біля 1 млн.300 тис. карбованців виділила держава для будівництва.

/Files/images/storya/шабазова.png/Files/images/storya/іван титович.png

Степан Миколайович Петренко – на той час голова райвиконкому, Віктор Федорович Путій – перший секретар райкому партії особисто тримали на контролі будівництво і здачу школи в експлуатацію. Організовувалися суботники і недільники, на яких працювали жителі Тального.

У 1979 році стару школу №1 на завершальному етапі очолювала енергійна, завзята жінка Шабазова Лідія Іллівна, учитель російської мови і літератури.

З 1981 по 1985 рік школу очолював Чорний Іван Титович, хімік.

У 1985 роц і навчальний заклад приймає досвідчений педагог, інспектор шкіл відділу освіти Галина Степанівна Гординська і керує ним по 1988 рік. /Files/images/storya/гординська.png

/Files/images/Безымянный.gifЗ 1988 року по даний час (2008р.) з невеликою перервою директором школи працює Нерубайський Володимир Артемович, учитель української мови і літератури. У квітні – серпні 2005 року виконуючою обов’язки директора школи працювала учитель української мови і літератури Нерубайська Любов Андріївна.

Фактично нинішня Тальнівська школа №1 є спадкоємицею колишніх шкіл №1 і №3, а тому історія її має складатися з історій цих двох шкіл. На жаль, історичної довідки про Тальнівську школу №3 не збереглося. Відновлення цих історичних матеріалів є завданням найближчого часу.

Кiлькiсть переглядiв: 552